Дізнайтеся, як особистий шеф-кухар Зіна Вікс годує футболістів “Астон Вілли” (Роджерс, Ремзі). Секрети раціону, робота з дієтологами та проєкт “Cooking 4 Champions”.
Життя професійних футболістів Прем’єр-ліги підпорядковане безкомпромісному графіку: виснажливі тренування, напружені матчі та обов’язкове відновлення. За їхньою бездоганною фізичною формою стоять не лише тренери та дієтологи, а й людина, яка рідко потрапляє у світло софітів — особистий шеф-кухар.
Від спортивної адміністрації до персонального шефа
Зіна Вікс ніколи не планувала ставати персональним шеф-кухарем для зірок футболу — її кар’єра склалася випадково. Після завершення кулінарної школи вона працювала менеджеркою подій в організації England Athletics. Саме там Вікс вперше зіткнулася з серйозними проблемами, з якими стикаються спортсмени у питаннях харчування.
“Багато хто з них просто погано харчувався, — розповідає вона в інтерв’ю The Athletic. — Вони не усвідомлювали, наскільки важливо правильно ‘заправляти’ своє тіло. Тоді я й подумала: ‘А чому б мені не навчити їх?’”
Так і розпочалася її нова професійна місія як персональної кухарки.
Паралельно з основною роботою Зіна почала надавати консультації атлетам: вона навчала їх технікам приготування їжі до і після тренувань та допомагала складати збалансований раціон. У світі професійного спорту інформація швидко поширюється “сарафанним радіо”. Незабаром Вікс запросив Мартін Галлієр — менеджер із силової підготовки, який працював над освітньою платформою для фахівців зі спортивної науки.
Зіну попросили приготувати їжу для одного футболіста на тимчасовій основі. Як виявилося, це був справжній “тест-драйв” на постійну посаду особистого шефа.
Секрети роботи з зірками «Астон Вілли»
Цим футболістом виявився півзахисник “Астон Вілли” Морган Сансон. Зіна розробляла для нього щоденне меню та готувала страви для всієї його родини.
“Я дуже добре здружилася з Морганом і його родиною, — згадує Вікс. — Ми й досі спілкуємося, нещодавно вони навіть писали мені. Саме з нього все почалося. Потім до співпраці долучився й клуб — дієтологи ‘Астон Вілли’ зверталися до мене, щоб я готувала для інших гравців, наприклад, для Донієлла Малена”.
Раніше Зіна не була палкою прихильницею футболу, хоча вперше відвідала стадіон “Вілла Парк” у сім років разом із батьком. Тепер “Вілла” залишається клубом, з яким у неї найміцніший зв’язок: влітку вона навіть співпрацювала з фондом The Villa Foundation, проводячи кулінарні майстер-класи для дітей та їхніх батьків. Емоційна прив’язаність до своїх підопічних зробила Зіну справжньою фанаткою — тепер вона уважно стежить за матчами, особливо за тими, для кого готує.
Сьогодні Вікс є особистим шеф-кухарем нападника “Астон Вілли” Моргана Роджерса. До літа вона також готувала для його тодішнього одноклубника Джейкоба Ремзі, який тепер виступає за “Ньюкасл Юнайтед”.
“Морган і Джейкоб — ровесники мого сина”, — усміхається Зіна. — “Вони бували у мене вдома, бо ми навіть започаткували спільний бізнес”. Іноді за один вечір вона може відвідати трьох гравців “Вілли” — Роджерса, Ремзі та Малена — і приготувати вечерю для кожного.
Проєкт “Cooking 4 Champions” та кулінарна книга
Хоча Джейкоб переїхав на північ Англії, їхній зв’язок не обірвався. Разом із ним та Роджерсом Зіна заснувала проєкт “Cooking 4 Champions” — ініціативу, спрямовану на популяризацію правильного харчування серед молоді. Ба більше, вона працює над кулінарною книгою з Ремзі — це путівник для юних спортсменів, що містить прості й корисні рецепти. Її попередню книгу Recipes for Performance Sports також активно підтримав Ремзі.
“Харчування було моєю слабкою стороною — і в побуті, і в грі, — зізнається Джейкоб Ремзі. — Після знайомства із Зіною я помітив величезний прогрес — і фізично, і на полі”.
Коли Джейкоб переїхав до Ньюкасла, Вікс почала готувати для його молодшого брата Аарона — колишнього гравця “Вілли”, якого цього сезону “Бернлі” відправив в оренду до “Лестера”.
“Хоч Джейкоб тепер у Ньюкаслі, його дім усе одно тут, — каже Зіна. — Я хотіла зробити щось спільне з ним і Морганом, бо обидва дуже дбають про свою спільноту й хочуть допомагати молоді. Я розповіла їм про свою кулінарну школу та ідею створити освітні воркшопи. Вони одразу погодилися й стали амбасадорами проєкту”.
Ідея проста: Зіна відвідує школи та районні центри, де проводить кулінарні заняття для дітей із неблагополучних сімей. Роджерс і Ремзі час від часу приєднуються до них: готують разом, записують відео, а з найкращих рецептів створюють барвисті картки для дітей.
“Це буде неймовірно — діти побачать, що професійні футболісти їдять саме ті страви, які вони можуть приготувати самостійно”, — додає Вікс.
Ідеальне планування: як встигнути все
Звичайних днів у Зіни не буває. Графік гравців створює щоденні виклики, тому планування є критично важливим. Вона одночасно керує власним бізнесом Cook with Zena, працює приватним шефом і викладає в Бірмінгемському міському університеті.
Її день стартує о сьомій ранку з поїздки за продуктами. Все розписано заздалегідь: для кожного футболіста — свій набір інгредієнтів і деталізоване меню.
“Іноді вони самі кажуть, чого б їм хотілося, — сміється Зіна. — Але частіше я просто дивую їх. Якщо знаю, що вони не люблять якийсь продукт, можу хитро заховати його в салат або приготувати щось незвичне. Головне правило — жодна страва не має повторюватися двічі за тиждень”.
Вечері вона готує заздалегідь удома — це дозволяє заощадити час та не затримуватися у клієнтів надто довго. Така логістика дає їй можливість за кілька годин встигнути відвідати одразу трьох футболістів.
“У кожного з них — трохи різне меню, — пояснює Зіна. — Я подорожую від одного до іншого: приготую для першого, потім одразу вирушаю до наступного. Я дуже добре організована: поки щось повільно тушкується в духовці вдома, я можу паралельно готувати інші страви або заздалегідь зробити супи. Потім просто доводжу все до готовності безпосередньо у кожного вдома”.
Коригування раціону та “маурітійська чарівна миска”
Зіна постійно підтримує зв’язок із дієтологами “Астон Вілли”, щоб гарантувати, що кожен гравець отримує ідеальний баланс поживних речовин.
Якщо, наприклад, хтось із футболістів травмований або тимчасово не бере участі в іграх, про це її попереджають заздалегідь. У такому випадку Вікс коригує раціон — зменшує кількість вуглеводів, додає легші продукти. Якщо ж гравець пережив виснажливий період, у меню, навпаки, з’являється більше білків для ефективного відновлення організму.
“Ти постійно в режимі коригування — кожного тижня, у кожній страві, — сміється Зіна. — Якщо в них вечірній матч, то й меню буде абсолютно іншим. Зазвичай напередодні гри вони ночують у готелі, тож я знаю, коли моя допомога не потрібна”.
Для The Athletic Вікс продемонструвала кілька своїх фірмових страв і пояснила їхню користь. Зазвичай кожна вечеря складається з трьох компонентів: закуски, основної страви й десерту. Вона також готує для родин гравців, якщо вони цього бажають.
“На перше часто подаю суп, — каже вона. — У моєму овочевому супі вісім різних овочів, усе перемелено до ніжної текстури”.
Вона показує ще одну свою улюблену комбінацію: “Ось яловичина, нарізана тонкими скибками, поруч — помідори, авокадо, броколі, рис і картопля”.
“А тут — запечене курча й салат з моркви, капусти та цибулі. До будь-якої основної страви я завжди додаю салат. І, звісно, у кожну страву кладу трохи часнику, імбиру й куркуми — це обов’язково, вони надзвичайно корисні”, — додає Вікс.
“Мої батьки з Маврикію, — усміхається вона. — Ось це ми називаємо ‘маурітійська чарівна миска’. Її перевертають догори дриґом, коли подають. Страва викладається шарами, а зверху — яйце і шість різних овочів”.
“Десерти — це вже для настрою, — каже Зіна. — Якщо це день перед матчем, роблю рисовий пудинг із фруктовим пюре. Але намагаюся щоразу вигадати щось нове, щоб їм не набридло”.
“Після матчів я можу приготувати щось на кшталт пирога Bakewell, — каже Зіна. — Але мій варіант — домашній, без консервантів і зі зниженим вмістом цукру. Використовую мигдальне борошно замість звичайного”.
Коли її запитують про вільний час, Зіна лише сміється: “Я встановила собі правило: о 23:00 маю бути вдома і все закінчити. Зазвичай готую для клієнтів лише в будні, але буває, що працюю й у неділю. Якщо їм потрібен сніданок — я зроблю це, бо ставлюся до них як до частини своєї родини. І вони, чесно кажучи, відповідають мені тим самим. Щодня, коли йду на роботу, я отримую задоволення. Вони завжди створюють відчуття, ніби я у себе вдома”.
Приєднуйтесь до нашої спільноти в Фейсбуці.
